Це Забахмутка, район Бахмута. Ми були єдині, хто привіз сюди хліб за весь час.

Якщо в Бахмуті в штабах допомоги загалом вистачає, то тут в актовому залі школи лише дрова, пляшки води і літнє взуття. Небезпечний район, волонтери не доїжджають. Мостів немає, переїхати можна тільки через річку Бахмутку - буквально по воді. Місцеві ходять пішки в центр по газовій трубі, щоб отримати хоч якусь допомогу. Але це небезпечно, бо всі переправи обстрілюються.

Є один магазин, але хліба туди не привозять. І грошей у людей теж немає - немає де зняти готівку. Скрізь воронки від снарядів, повалені бетонні стовпи, випалені будинки. Вибухи не припиняються і чути автоматні черги. Коли ми запитали військових дорогу, нам сказали: «Краще вам звідси поїхати».

Нам складно зрозуміти, чому в Забахмутці досі залишаються люди. Але вони є, і вони виживають з останніх сил. Дехто вже планує виїжджати. А дехто буде там зимувати, навіть діти. Дякуємо, що з вашою допомогою ми змогли відвести хліб туди, де його не бачили з літа. Ми можемо допомагати тільки разом.